ОБОВ’ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Пункт 2.1

Пункт 2.1

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транс­портним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони — технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах — дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком “Діти”;

г) на маршрутних транспортних засобах — схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів — документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух” та “Про перевезення небезпечних вантажів” (далі - спеціальні правила);

ґ) чинний страховий поліс (договір) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка” (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка”;

д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю” - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Пункт 2.2

Пункт 2.2

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Пункт 2.3

Пункт 2.3

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;

г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;

ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху;

є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.

Пункт 2.4

Пункт 2.4

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.

Пункт 2.4.1

Пункт 2.4.1

У місці здійснення габаритно-вагового конт­ролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах «а», «б» і «г» пункту 2.1 цих Правил;

б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Пункт 2.4.2

Пункт 2.4.2

У разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Пункт 2.4.2 ПДР України регулює порядок дій у разі виявлення перевантаження або перевищення габаритів транспортного засобу під час габаритно-вагового контролю (ГВК).

Суть норми: Якщо під час зважування або вимірювання виявлено, що параметри транспортного засобу (маса, довжина, ширина чи висота) перевищують законодавчо встановлені норми, подальший рух такого автомобіля чи причепа категорично забороняється. Водій не має права продовжувати поїздку до моменту отримання спеціального дозволу на рух великовагового чи великогабаритного транспорту. Факт виявлення порушення фіксується складанням відповідного акта.

Чому це важливо для безпеки:

  1. Збереження інфраструктури: Перевантажений транспорт руйнує дорожнє покриття, мости та шляхопроводи, що створює аварійні ділянки для інших учасників руху.
  2. Керування авто: Надмірна вага погіршує керованість, значно збільшує гальмівний шлях та підвищує ризик перекидання причепа, що загрожує безпеці водія, пасажирів та пішоходів.
  3. Габарити: Перевищення габаритів створює небезпеку при проїзді вузьких ділянок, тунелів або під лініями електропередач.

Практичне застосування: Після зупинки та складання акта водій зобов’язаний припинити рух. Він не має права ігнорувати вимогу заборони. Для продовження руху він повинен привести вантаж у відповідність до норм або отримати офіційний дозвіл.

Взаємодія з іншими учасниками:

  • Водії: Інші учасники руху, помітивши великоваговий транспорт, повинні дотримуватися дистанції, оскільки такий автомобіль має обмежену маневровість і довгий гальмівний шлях.
  • Пішоходи: Мають бути особливо уважними поруч із такими транспортними засобами, оскільки через великі габарити водій може мати «сліпі зони» і не бачити людей, що знаходяться близько до автомобіля.

Дотримання цієї норми гарантує, що на дорогах загального користування перебуватимуть лише технічно безпечні транспортні засоби.

Пункт 2.4.3

Пункт 2.4.3

На ділянках доріг у межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району на вимогу уповноваженої особи Держприкордонслужби водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) пред’явити для перевірки документи, зазначені в підпункті «б» пункту 2.1;

б) дати можливість оглянути транспортний засіб і перевірити номери його агрегатів.

Пункт 2.5

Пункт 2.5

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку (№ 161 від 22.03.2017) медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 2.5 ПДР України встановлює обов'язок водія пройти медичний огляд на стан сп’яніння, якщо поліцейський висуває таку законну вимогу.

Суть норми: Водій не має права самовільно відмовитися від перевірки. Поліцейський має право вимагати огляд, якщо має достатньо підстав припускати, що водій перебуває у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції.

Процедура (згідно з порядком №161):

  1. На місці: Поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів (алкотестерів).
  2. У медичному закладі: Якщо водій не згоден з результатами тесту на місці або відмовляється від нього, огляд проводиться в закладі охорони здоров’я. Відмова пройти огляд у такий спосіб прирівнюється до визнання вини.

Важливість для безпеки: Керування транспортним засобом у стані сп’яніння критично знижує концентрацію, порушує координацію та швидкість прийняття рішень. Це створює пряму загрозу життю та здоров’ю всіх учасників дорожнього руху: інших водіїв, пасажирів та пішоходів. Ця норма мінімізує кількість небезпечних водіїв на дорогах.

Практичне застосування та взаємодія:

  • Водій: Зобов’язаний виконати вимогу. Відмова тягне за собою адміністративну відповідальність згідно зі статтею 130 КУпАП (штраф та позбавлення права керування).
  • Поліцейський: Повинен діяти в межах закону, забезпечуючи фіксацію процедури (часто з використанням бодікамер).
  • Інші учасники: Пішоходи та пасажири, які стали свідками затримання, можуть бути залучені як поняті (якщо це необхідно для оформлення протоколу), проте їхня головна роль — не заважати процесу та не перешкоджати роботі поліції, забезпечуючи безпечний прохід чи проїзд через місце зупинки транспортного засобу.

Цей пункт є механізмом контролю, який забезпечує виконання вимог безпеки на дорогах України.

Пункт 2.6

Пункт 2.6

За рішенням поліцейського за наявності відповідних підстав водій зобов’язаний пройти позачерговий медичний огляд з метою визначення здатності безпечно керувати транспортним засобом.

Пункт 2.6 ПДР України встановлює обов'язок водія пройти позачерговий медичний огляд, якщо на це вказує поліцейський за наявності обґрунтованих підстав.

Суть норми: Це правило дозволяє усунути від керування осіб, чий фізичний чи психічний стан викликає обґрунтовані сумніви у здатності безпечно керувати автомобілем. Підставами для вимоги можуть бути ознаки хвороби, втоми, неадекватна поведінка або наслідки ДТП, що свідчать про втрату водієм контролю над ситуацією.

Як це застосовується на практиці:

  1. Виявлення: Поліцейський зупиняє транспортний засіб і помічає стан водія, що унеможливлює безпечне керування (наприклад, явні ознаки розладу здоров’я або нездатність чітко керувати механізмами).
  2. Вимога: Поліцейський відсторонює водія від керування та направляє на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я.
  3. Наслідки: Відмова від проходження огляду на вимогу поліцейського прирівнюється до визнання факту нездатності керувати транспортним засобом, що тягне за собою адміністративну відповідальність.

Важливість для безпеки: Водій, який втратив здатність адекватно реагувати на дорожню обстановку, стає джерелом підвищеної небезпеки. Позачерговий огляд — це превентивний механізм, спрямований на збереження життя всіх учасників дорожнього руху.

Взаємодія з іншими учасниками:

  • Водій: Зобов’язаний виконати вимогу поліцейського та припинити рух. У разі незгоди він має право фіксувати процес, але не може перешкоджати законним діям правоохоронців.
  • Пасажири: У разі відсторонення водія пасажири повинні покинути транспортний засіб або дочекатися прибуття іншої особи, що має право керування та не перебуває у стані, що забороняє рух.
  • Пішоходи та інші водії: Не залучаються до процедури огляду, однак їхня безпека є пріоритетом, на захист якого і спрямований цей пункт правил.

Ця норма забезпечує контроль за станом водія безпосередньо в момент руху, мінімізуючи ризик аварійних ситуацій.

Пункт 2.7

Пункт 2.7

Водій, крім водіїв транспортних засобів дипломатичних та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, оперативних і спеціальних транспортних засобів, повинен надавати транспортний засіб:

а) поліцейським та працівникам охорони здоров’я для доставки до найближчого закладу охорони здоров’я осіб, які потребують екстреної (швидкої) медичної допомоги;

б) поліцейським для виконання непередбачених і невідкладних службових обов’язків, пов’язаних із переслідуванням правопорушників, доставкою їх до органів Національної поліції, та для транспортування пошкоджених транспортних засобів.

Примітки:

1. Для транспортування пошкоджених транспортних засобів залучаються лише вантажні автомобілі.

2. Особа, яка скористалася транспортним засобом, повинна видати довідку із зазначенням пройденої відстані, тривалості поїздки, свого прізвища, посади, номера посвідчення, повного найменування свого підрозділу чи організації.

Пункт 2.8

Пункт 2.8

Водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком “Водій з інвалідністю”, або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступати від вимог дорожніх знаків , ; , , , , а також знака за наявності під ним таблички .

Пункт 2.9

Пункт 2.9

Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;

в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов’язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

  • не належить цьому засобу;
  • не відповідає вимогам стандартів;
  • закріплений не в установленому для цього місці;
  • закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
  • неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

г) передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані;

ґ) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил;

д) під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв’язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання);

е) користуватися розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю» за відсутності у водія чи пасажира документів, що підтверджують інвалідність (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Пункт 2.10

Пункт 2.10

У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров’я;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10, цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об’їзд місця пригоди;

є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Пункт 2.11

Пункт 2.11

Якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.

Третіми особами вважаються інші учасники дорожнього руху, які через обставини виявились причетними до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров’ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції спільно скласти для надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених Моторним (транспортним) страховим бюро. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов’язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Пункт 2.11 ПДР України регулює спрощені процедури оформлення ДТП, дозволяючи уникнути заторів та економлячи час учасників.

Ситуація 1: Оформлення через поліцію Якщо в ДТП немає потерпілих і не завдано шкоди третім особам (наприклад, не пошкоджено паркан, світлофор чи авто іншого водія), а машини можуть рухатися, водії за взаємної згоди можуть:

  1. Скласти та підписати власну схему пригоди.
  2. Самостійно прибути до найближчого підрозділу поліції для фіксації події.

Ситуація 2: Європротокол (без поліції) Якщо ДТП сталася між двома авто, водії можуть оформити «Європротокол» (паперовий чи електронний) без виклику поліції за умови:

  • Наявність чинних полісів ОСЦПВ (автоцивілки).
  • Відсутність потерпілих (життю/здоров’ю нічого не загрожує).
  • Тверезий стан обох водіїв.
  • Згода щодо обставин ДТП.

Після підписання Європротоколу водії мають право покинути місце ДТП і не зобов'язані інформувати поліцію.

Значення для безпеки: Ця норма критично важлива для запобігання вторинним ДТП. Тривале очікування поліції на проїжджій частині створює небезпечні перешкоди для інших учасників руху та провокує нові аварії. Швидке звільнення проїжджої частини дозволяє відновити нормальну пропускну здатність дороги.

Дії учасників:

  • Водії: Зобов’язані переконатися у відсутності потерпілих та оцінити безпеку переміщення авто. При розбіжностях у поглядах на ДТП або наявності підозр на сп'яніння, оформлення має проводитися виключно поліцією.
  • Інші учасники: Якщо ДТП не заважає руху, інші водії та пішоходи продовжують рух, не створюючи перешкод для учасників пригоди. Якщо ДТП блокує рух, вони повинні виконувати вимоги регулювальника або дорожніх знаків для об'їзду місця події.

Важливо: якщо ви не впевнені у оцінці збитків чи обставин, завжди безпечніше викликати поліцію.

Пункт 2.12

Пункт 2.12

Власник транспортного засобу має право:

а) довіряти в установленому порядку розпорядження транспортним засобом іншій особі;

б) на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу поліцейським та працівникам органу охорони здоров’я згідно з пунктом 2.7 цих Правил;

в) на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху.

г) на безпечні та зручні умови для руху; ґ)запитувати оперативну інформацію про дорожні умови та напрямки руху.

Пункт 2.12 ПДР України визначає фундаментальні права власника транспортного засобу (ТЗ), які забезпечують юридичний захист, фінансову безпеку та комфорт користування автомобілем.

Роз’яснення підпунктів:

  • а) Передача права розпорядження: Власник може передати ТЗ іншій особі (наприклад, для керування). Це реалізується через видачу реєстраційного документа на ТЗ (техпаспорта), що де-факто є дозволом на користування.
  • б) Відшкодування витрат: Якщо власник згідно з п. 2.7 надав свій ТЗ поліцейським (для переслідування злочинців, доставки поранених) або медикам (для транспортування людей, що потребують термінової допомоги), держава зобов’язана відшкодувати витрати на паливо та збитки, завдані ТЗ під час виконання цих завдань.
  • в) Відшкодування збитків через стан доріг: Якщо ДТП сталася через ями, відсутність дорожніх знаків або незадовільний стан покриття, власник має законне право вимагати компенсацію від балансоутримувача дороги.
  • г) Безпечні та зручні умови: Це право на користування дорожньою інфраструктурою, яка відповідає нормам ДСТУ, що мінімізує ризики для водія та пасажирів.
  • ґ) Оперативна інформація: Право отримувати дані про перекриття доріг, затори чи небезпечні погодні умови (наприклад, через радіо, навігаційні системи або дорожні знаки).

Важливість для безпеки руху: Ці норми створюють систему відповідальності. Водій розуміє, що він не один на один з дорожніми проблемами. Наявність права на відшкодування стимулює балансоутримувачів доріг вчасно ремонтувати покриття.

Застосування на практиці: Якщо ТЗ використовується за п. 2.7, водій має отримати від представника поліції або медика довідку або запис у дорожньому листі із зазначенням пройденої відстані та використаного пального. Це є підставою для подальшого відшкодування. У разі аварії через стан дороги необхідно зафіксувати подію з поліцією, вказати на причину (яма, відсутність знаків) у протоколі та додати фото/відеодокази для судового позову до дорожніх служб.

Пункт 2.13

Пункт 2.13

Право на керування транспортними засобами особам може бути надано:

мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) — з 16-річного віку;

автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, — з 18-річного віку; автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії ВЕ, С1Е, СЕ), а також тими, що призначені для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, — з 19-річного віку;

автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1Е, DЕ, Т) — з 21-річного віку.

Транспортні засоби належать до таких категорій:

A1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

A - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

B1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

B - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, — восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

C1- призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

C- призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

BE, C1E, CE,D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів;

T - трамваї та тролейбуси.

Пункт 2.14

Пункт 2.14

Водій має право:

а) керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі дорогами, вулицями чи іншими місцями, де їх рух не заборонено, в установленому порядку відповідно до вимог цих Правил;

б) виключено на підставі постанови КМУ №1029 від 26.09.2011;

в) знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і посаду;

г) вимагати від особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та зупинила транспортний засіб, пред’явлення посвідчення її особи;

ґ) отримувати необхідну допомогу від посадових осіб та організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху;

д) оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства;

е) відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Пункт 2.14 ПДР України закріплює базові права водія, що забезпечують юридичний захист та правовий порядок на дорозі.

Аналіз прав:

  • а) Водій має право на вільне пересування дорогами за умови дотримання ПДР. Це означає, що заборона на рух можлива лише через спеціальні знаки, розмітку чи тимчасові обмеження (ремонт, надзвичайні ситуації).
  • в), г) Це фундамент прозорих стосунків з поліцією. При зупинці водій має повне право знати причину та ідентифікувати особу інспектора. Працівник поліції зобов’язаний представитися та надати посвідчення на вимогу.
  • ґ) Держава зобов’язана допомагати водіям у забезпеченні безпеки (наприклад, при ДТП або наданні інформації щодо безпеки руху).
  • д) Якщо водій вважає, що дії поліцейського незаконні, він має право на оскарження в адміністративному або судовому порядку.
  • е) Це право на крайню необхідність. Водій може порушити правила, щоб уникнути неминучої загибелі чи каліцтва. Важливо: водій повинен довести, що не мав іншого вибору.

Значення для безпеки та практика: Ця норма мінімізує конфлікти. Коли водій знає свої права (ідентифікація поліцейського, вимога пояснення), спілкування стає конструктивним. Право на відступ від правил (п. "е") дозволяє діяти гнучко в екстремальних ситуаціях, коли безпека життя переважає над формальною вимогою дорожнього знака.

Взаємодія: Інші учасники (пішоходи, пасажири) повинні розуміти, що права водія обмежені вимогами ПДР щодо їхньої безпеки. Наприклад, право водія на "перевезення вантажів" не звільняє його від відповідальності за їх ненадійне кріплення, що може загрожувати пішоходам. Права водія існують у межах правового поля, де обов’язок одного учасника — не створювати небезпеку для іншого. Це забезпечує баланс прав та відповідальності, спрямований на збереження життів.

Пункт 2.15

Пункт 2.15

Водій таксі має право:

а) рухатися на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком або;

б) здійснювати посадку та висадку пасажирів у межах смуги для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком або , з урахуванням положень пунктів та цих Правил.